четвер, 21 березня 2019 р.

Всесвітній день поезії


Хочеш дізнатися про знаменні дати місяця – натисни на посилання.



Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
                                          Ліна Костенко

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першою поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
 «Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова».
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.



Чи знаєте ви сучасних українських поетів, письменників?
Натисніть на це посилання.

Сучасна українська поезія



Славетна когорта письменників Лебединщини


Лебединщина, як і вся наша земля, щедра на літературні таланти. ЇЇ літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів слова та якісною сутністю їхньої творчості, що набула заслуженої популярності серед народу.
З цього краю у світ великої літератури пішли такі широко відомі письменники, як Марія Кулішенко, Олена Фалько, Валерій Полянський, Борис Ткаченко, Володимир Дудченко. Ще можна перечислити багатьох і багатьох сучасних письменників і поетів.
Чи можна перерахувати всіх тих, кого дав наш край українській літературі? Мабуть, можна, але, це буде довга низка, ніби великий разок різнобарвного намиста, в якому кожна частинка – щось своєрідне, щось разом становить оригінальну окрасу, невід’ємну складову частину великого цілого.
Важко охопити все розмаїття панорами літературної Лебединщини. Вона все більше збагачується в міру наближення до наших днів. Традиції в значній мірі живлять сучасне літературне життя краю.
Не міліють слобожанські джерела творчості. Виходять на шляхи широкі, сповнені високих устремлінь нове покоління поетів, прозаїків, краєзнавців, критиків. Вони розвивають свій творчий хист у літературних студіях. Значний літературний доробок письменників. Тільки за останні роки світ побачили не один десяток книг наших авторів. Це поезія, романи, повісті, краєзнавча література.
Чималий внесок письменників у культурне, суспільно-політичне життя міста. У цей час вони стали ближче до газет, радіо, телебачення. Поставили свій голос на сторожі рідної мови.

 

 

 Борис Ткаченко


Борис Іванович Ткаченко (18 грудня 1937 р. хутір Масюки Гадяцького району, Полтавської області)  — український письменник, краєзнавець, етнограф, історик, публіцист, почесний громадянин м. Лебедин, член НСПУ.
1989  — «Поле без гербіцидів, душа без погонича»  — про органічне землеробство, і про неправильне керування колгоспами.
1993  — «Під чорним тавром»  — перша в Україні книжка про голодомор. Номінована на Шевченківську премію.
2000  — «Лебедія»  — історія дореволюційної лебединщини.
2001  — «За горами гори. Правда про Чечню».
2003 — «Пісні рідного краю»  — фольклорна збірка, куди увійшло більше 1000 народних пісень, які Борис Іванович записував із дружиною. Видавництво «Козацький вал», Суми.
2007 р.  — «Важка стежина до Бога»  — присвячена репресіям церкви, які чинили більшовики.
2008 р.  — «Під чорним тавром»  — повна версія.
2011 р.  — «Погром»  — про репресії музейників і музейництва.
Лауреат премії ім. Хвильового.
З 23 травня 2008 року  — почесний громадянин Лебедина.
Лауреат Премії імені Василя Стуса 2013 року.

Марія Кулішенко


       Марія Петрівна Кулішенко належить до тих людей, яких називають „дітьми війни”. Народилась вона у січні 1942 року в селі Михайлівка Лебединського району на Сумщині у родині сільського коваля Домася Петра Яковича, який на ту пору воював з фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни.
       Марія Петрівна тісно співпрацює з місцевими газетами „Життя Лебединщини”, „Будьмо разом”, обласною дитячою газетою „Бім-Бом”. Все  частіше з’являються її поетичні і прозові твори на шпальтах цих та інших газет області.  Публікація їх – то своєрідні крила для творчого злету. Досвідчені літератори й газетярі допомагали авторці відточувати свою майстерність, радили,  по-дружньому підказували.
        В 1997 році вона стала членом Національної Спілки журналістів України.
        Земляки чекають від „Лебединської Лесі Українки” нових творів – цікавих, захоплюючих, правдивих, повчальних, одним словом – читабельних і улюблених!
        Збірки: «Жіночі таємниці», «Осінні передзвін», «Добруша», «Бабусина корзина».

  


    Владислав Бойко

     Владисла́в Фе́дорович Бо́йко народився 8 вересня 1939 у Михайлівці — український поет.
     Заслужений журналіст України.
     Автор книжок сатири та гумору «Осел диригент», «Боброва шуба», «Соловей на службі», «Трактат про ніс», «Родові риси», «Сміх на голову», «Журавлина пора»; казки для дітей «Як їжачок зайчика рятував».      Лауреат премій імені Леоніда Глібова та імені Степана Олійника.

Антоніна Лисянська


      «Шукаю зірку, що згубилась у дитинстві», так називалася перша поетична збірка авторки, тоді 23-річної Антоніни Лисянської, і вона робила перші кроки, щойно ступивши на педагогічну стежину. В той час працювала у ЗОШ №6 у Лебедині. Молодій жінці видати першу поетичну збірку допомогли міська рада і чоловік.
       І зараз не згас  потяг до віршованого рядка. Вчителька продовжує складати вірші, пише сценарії. Їй хочеться знайти свіже слово, нові образи.

Олена Фалько

        Олена Михайлівна Фалько народилася 8 липня 1924 року в с.Хотінь Сумського району Сумської області. У 1926 р. сім’я переїхала в с. Малий Вистороп, де Олена Михайлівна закінчила семирічку. З 1939 р. продовжувала навчання в Хотінській середній школі . І в 1941 р. закінчила 9 класів. Під час окупації проживала в с. Малий Вистороп.
Олена Фалько була членом Національної спілки журналістів України. Відмінник народної освіти України.
Автор збірок: «Яблуневий цвіт», «В краю квіткового салюту», «Оксамитова пора». 

 

Удод Анатолій Васильович

       Народився 30 грудня 1956 року в с. Михайлівка, Лебединського району, Сумської області.
      Освіта: вища у 1979 році закінчив історичний факультет Харківського державного університету
Пише вірші, друкується в газеті.

 Дудченко Володимир

       Місцевий журналіст Володимир Дудченко – автор багатьох краєзнавчих публікацій, збірки «З історії Лебединщини», співавтор колективних збірок, зокрема, «Дзвони пам’яті», виданої у Києві в кінці 80-х років, а також «Ішла війна народна», «Шевченко і наш край», «Неповторні миттєвості», що були надруковані в Лебедині. Торік у видавничому відділі «Білий лебідь» побачила світ його перша гумористична збірка «Їдемо до ринку». «Михайлівські гори» — збірка громадянської лірики поета, де минуле перегукується з сучасністю.


Васильченко  Євген  Дмитрович

        Він є автором більше двадцяти книг, серед яких збірки байок: «Ой лопнув обруч» (1976), «Гоп, мої гречаники» (1984), «Баранячий фасад» (1989), «Вовчий розгул» (1998), «Тоталітарні вітри» (2004), «Чужа арифметика» (2004), «Ой під вишнею» (2006), Наваждение» (2007); романів «Кінець привида» (2005), «Сузір’я жертовника» (2007), трилогії «Фіолетова фея» (2009), «Криза моралі» (2009», «Грішники» (2010) та інших.
        Євген Васильченко – лауреат премії ім. Леоніда Глібова. Член Спілки письменників України з 1981 року. Відомий він також як самобутній художник.


Полянський Валерій Павлович

         Автор книг: «Мені випало щастя», «Лебеді летять», «Вогненні лілеї», «Коваль-чародій», «Зів’ялий квіт у двадцять літ», «В кігтях гулагівських катівень».
        Валерій Полянський нагороджений орденом «За мужність», медалями «Ветеран праці», «Захисник Вітчизни» та іншими.
        Указом Президента України Віктора Ющенка від 25 квітня 2008 року Валерію Полянському була призначена довічна державна іменна стипендія.



Кривопатря  Лідія Іванівна

         Учитель за покликанням, на своїх уроках рідної мови та літератури ось уже 20 років навчає дітей вмінню володіти красою слова.
        Свої твори регулярно друкує в місцевій пресі. Лідія Іванівна – людина складної життєвої долі, тому й герої її творів переживають і біль розчарувань та невдач, і радість зустрічей та біль прощання, вірять у перемогу добра над злом.
        Різні за жанром твори автора несуть великий виховний вплив. Вони вчать любити рідну землю, поважати й шанувати своїх батьків, дорожити найсвятішим – любов’ю. Твори Кривопатрі Л.І. захоплюють своєрідністю стилю.
       Автор збірки «Білі хризантеми».


Гусак Богдана Вікторівна

        Працює учителем української мови та літератури в Маловисторопському НВК.
  Писати поезії почала ще у шкільному віці, коли була редактором стінгазети. Активно друкується на сторінках районних газет «Життя Лебединщини» та «Будьмо разом». У 2004 році у своїй віковій групі стала переможцем поетичного конкурсу, організованого газетою «Життя Лебединщини» та відділом у справах сім’ї та молоді Лебединської райдержадміністрації. Член районного літературно-краєзнавчого об’єднання «Обрій». Очолює районну творчу групу учителів-філологів.
  У своїй творчості звертається до різних жанрів, розкриваючи теми історичного минулого, людських взаємостосунків, формування й гармонії особистості, єдності з природою. Як учитель, має у своєму
доробку цикли поезій, присвячених школі та яскравим творчим особистостям.




Антон Семенович Макаренко – творець нової педагогіки



Здається, немає в країні регіону, де б не заздрили сумчанам з приводу багатства традицій у галузі освіти й педагогіки. Тут скільки імен, що так чи інакше пов¢язані з Сумщиною й які записані на золотих скрижалях історії не лише вітчизняної, а й світової педагогіки. Костянтин Ушинський, Христина Алчевська, Тимофій Лубенець, Степан Васильченко, Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко – це видатне гроно можна доповнювати ще багатьма відомими прізвищами.
Безумовно, найяскравішою зіркою на педагогічному небосхилі Сумщини є Антон Семенович Макаренко.
Абсолютно не має потреби говорити, хто такий Антон Семенович Макаренко. Про нього, своєрідну візитну картку Сумщини, видатного педагога світового рівня, знають на всіх континентах, слава нашого земляка сягнула найвіддаленіших куточків планети.
Що робить ту чи іншу особистість видатною; що перетворює його у генія, у світоча в тій чи іншій галузі діяльності людства? Є чимало чинників: вроджений талант; здатність довго і напружено працювати над собою; збіг певних обставин; і навіть ті важливі історичні процеси, які відбуваються у суспільстві. Усе це, безумовно, присутнє і в тому явищі, яке називаємо «Педагог Антон Макаренко».
У бібліотеці нашого коледжу створена виставка « А.С.Макаренко – світоч педагогіки».
 

вівторок, 19 березня 2019 р.

Ліна Костенко – біографія геніальної українки, яка стала сумлінням нації.




Я вибрала долю собі сама.
І що зі мною не станеться –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
Ліна Костенко

Ліна Василівна Костенко — видатна українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).  Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України.  
Біографія Ліни Костенко – приклад для українців. Усе своє життя геніальна поетеса та письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича. Зараз вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.
 Ліна Костенко... Її біографія обов'язкова для прочитання кожному свідомому українцю. Своїм життям та творчістю геніальна письменниця заслужила титул сумління нашої нації. Вона не скорилася, коли радянська цензура заборонила друкувати її твори, вона не мовчала в складні для України часи.
      Утім, після виходу крайньої збірки поезій "Річка Геракліта" в 2011 році Ліна Костенко знову поринула в себе і відтоді не з'являлася на публіці.
19 березня письменниці виповнюється 89 років.
Значення творчості Ліни Костенко з часом тільки зростає, вона завжди актуальна.
Читайте вірші й драматичні твори Ліни Костенко онлайн. 

   

Вірші Ліни Костенко | OnlyArt


       Український гурт «Ptakha» випустив пісню на відомий вірш Ліни Костенко - «Крила».
       За словами музикантів «Ptakha», вірш надихає, мотивує та своєрідно «окрилює» людину. Відтак, дівчата вирішили написати до улюбленого вірша молодіжний трек.

                                                                   

понеділок, 18 березня 2019 р.

Творча спадщина А.С.Макаренка


    

        Науково-теоретична спадщина А.С. Макаренка – це не тільки діяльність педагога у минулому, яке обмежене часовими рамками 20-30 років  ХХ століття. Вона є науковою педагогікою для нинішніх і майбутніх поколінь педагогів. Творча спадщина А.С. Макаренка постійно вивчається у вищих педагогічних закладах освіти.

        А.С. Макаренко залишив багату педагогічну спадщину творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті). Свій досвід і педагогічні погляди виклав у творах: «Марш 30-го року», «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Книга для батьків», «Методи виховання» та ін.

        Відомо, що його педагогічну систему цінують сьогодні в усьому світі. Особливий інтерес до спадщини Антона Семеновича проявляють зараз педагоги  Німеччини, Японії, Сполучених Штатів та багатьох інших країн.       Хоча, звичайно, Макаренко був перш за все людиною свого часу й запропонував виховання соціально небезпечних дітей у рамках того, радянського, суспільства, проте багато нового вніс у світову педагогічну спадщину, а його ідеї актуальні у вихованні нинішнього покоління дітей.

        Ми хочемо запропонувати вам, наші постійні користувачі, твори А.С.Макаренка онлайн.


середа, 13 березня 2019 р.

Журнали, з якими ви можете ознайомитися в читальній залі бібліотеки.


    

Декада циклової комісії викладачів шкільної педагогіки та психології


    
Уже стало доброю традицією проведення декад циклових комісій, мета яких – поглиблення знань студентів, зацікавлення у вивченні освітніх предметів, сприяння розвитку творчих здібностей, інтересів кожного студента. Декада педагогіки і психології також займає своє місце серед інших предметних тижнів, оскільки з педагогікою і психологією пов’язаний увесь освітньо-виховний процес. А. Макаренко писав: «Педагогіка – це майстерня, а психологія – інструмент, яким там працюють».
      Сучасні реалії ставлять бібліотеку вищого навчального закладу перед необхідністю постійно і гнучко змінюватися: удосконалювати структуру обслуговування, запроваджувати нові сервіси, послуги та продукцію, розширювати сфери взаємодії між бібліотекою та цикловими комісіями.
      Тому наш колектив долучився теж до цієї декади й хочемо вам запропонувати прес – дайджест, підготовлений на основі матеріалів фахових періодичних видань та Інтернет-ресурсів, який допоможе студентам і викладачам у їх професійному зростанні.


Прес - дайджест

Комплект журналів з книжковими додатками ВГ «Основа» в електронному варіанті.