Щороку
15 травня світ відзначає Міжнародний день сім’ї, встановлений Генеральною
Асамблеєю ООН у 1993 році. Мета свята полягає у тому, щоб привернути увагу
громадськості до численних проблем сім’ї як соціальної групи.
День
сім'ї — це не просто дата. Це привід зупинитися у щоденній
метушні та провести час із найріднішими.
Сьогодні ми б хотіли
запропонувати нашим користувачам переглянути бібліографічний огляд літератури
«З родини йде життя людини», в якому представлені книги, від яких віє родинним
теплом. Ці книжки як повернення додому: до дитинства, родинного столу, обіймів, у
яких стає спокійно. У добірці — історії про бабусь і дідусів, мам і сестер, про родинні драми й турботу,
яка тримає навіть на відстані, для тих, хто шукає в книжках розуміння й
справжню близькість. Це сучасні проблеми, давні
таємниці, тихі радості й бурхливі скандали. Це історії про проблеми поколінь і
статей, знайомі кожному. Сучасні українські книги, які розглядають родинні
відносини в контексті війни, пропонують різноманітний погляд на цю складну
тему. Серед них можна виділити як художню, так і
публіцистичну літературу.
Ці книги варто прочитати!
«Я тебе… війна»
Христина
Біляковська, Вікторія Середа
Війна безсила
перед коханням. Воно з’являється попри все і дає силу заради. Тоді все можна
пережити будь-що: полон, травмування, сотні кілометрів відстані, безсонні ночі.
Вік, стать, страх стають просто словами, що не мають ніякого значення. І навіть
тоді, коли помножене на два кохання доводиться нести крізь життя самотою разом
із болем втрати, воно не щезає.
До цієї
книжки увійшли історії реальних українок та українців, які зустріли або
втратили одне одного під час війни… Історії про весілля після третього
побачення, про розпис у лікарні без білої сукні і гостей, про очі-море, у які
більше ніколи не зазирнути… Про силу кохання, яке допомагає здолати
темряву.
Соціальний
проєкт «Я тебе… війна» заснували Христина Біляковська і Вікторія Середа 2022
року. Авторки з командою шукають, записують і розповідають історії про кохання
під час війни, про досвід сотні абсолютно різних пар: військових,
госпітальєрів/ок, волонтерів/ок, рятувальників/ць та інших.
«Там, де заходить сонце», Олена
Пшенична
«За Перекопом є земля», Анастасія
Левкова
Роман Анастасії Левкової переплітає
кримськотатарську культуру, українську історію й родинні таємниці.Цей твір є
спробою відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного
ракурсу. Ця історія, написана
впродовж 10 років на основі близько 200 інтерв’ю з кримчанами, охоплює події
від 1990-х до окупації півострова в 2014 році.
«Донбас: апартаменти для молодят у готелі «Війна»
Форро, Томаш.
Форро, Томаш.
Донбас: апартаменти для молодят у готелі
"Війна" [Текст] = Dondas: svabodny apartman v hoteli Vojna : Науковопопулярне видання видання / Форро, Томаш ; Передм. Я.Грицака;
Пер. зі словаць. І.Мельниченка та Г.Сиваченко. - К. : Дух і літера, 2022. - 368
с. : іл. - ISBN 9789663789439 : (В обкл.) 315-00.
«Донбас» — це публіцистика з вкрапленням репортажу, обрамлена людськими історіями.
Історією грузина Мамуки, який від чотирнадцяти років воює на війнах проти
Росії: від Абхазії до Донбасу (Мамука Мамулашвілі, командир
Грузинського леґіону). Луганчанки Лізи, якій після 2014 року довелося переселитися
до Маріуполя, і Юри — чеха, палкого прихильника «русского мира» та бійця у
лавах сепаратистів на Донбасі. Автор не надто заглиблюється в персональні
історії. Хоч ми й дізнаємося про віхи їхніх життів, однак вони все-таки
правлять радше за обрамлення для розділів книжки («Мамука», «Юра», «Ліза»).
Автор має на меті розповісти не про них, натомість через них — про життя в
окупованому Донецьку, долю переселенців або іноземних бійців на українському
боці.
В
книжці справді багато фактів та історій про життя людей на окупованих
територіях, яких ми не знаємо або які не будуть приємні багатьом українцям, і
після 24 лютого вони не втратили своєї актуальності.
«Абетка війни»
Євген Степаненко, Соломія Степаненко
«Абетка війни» –
одна з історій російсько-української війни. Вона почала писатися ще 2015 року, коли Євген Степаненко у
складі підрозділу медиків воював на Сході України, а його донька Соля, чекала
тата з фронту в мирному Києві. Це чесна й зворушлива розмова про війну і про
життя для всіх: і дітей, і дорослих.
Книжка
побудована як абетка, де кожна літера — це один із вимірів війни та миру
навколо війни. У ній переплітається життя дитини в мирному місті і життя тата
на війні. Соля телефонує татові на фронт, пише есемески та листи, розповідає
про свої справи, школу, друзів, змагання, танці, домашніх тварин, а ще ставить
дитячі й недитячі питання про війну. Як же татко із побратимами і посестрами
там живе? Чи є на війні діти? Що їдять на війні? Чи можна на війні хитрувати?
Чи буде тато інший після війни? А тато просто і чесно, а разом з тим бережно
пояснює донечці все на світі.
«Лютий лютий 2022. Свідчення про перші дні вторгнення»
Дар'я Бура, Євгенія Подобна
24
лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало
ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети,
станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не
існувало поняття абсолютної безпеки.
Перші
дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не
встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…
Щоб
не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як
роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей
про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати...
«Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта»
Станчишин В.
Зараз немає життя, яке не змінилося би повністю з початком повномасштабної війни в Україні. Але змінилося не лише наше повсякдення, а й емоційні реакції. Усе — від страху, тривоги та злості до почуття провини й смутку — проявляється настільки насичено, що інколи складно уявити, як узагалі можна дати раду цим емоціям. Бо якщо раніше в нас були певні зразки того, як поводитися в кожній ситуації, як реагувати, то зараз усі ці зразки поламані, а в голові — суцільний хаос; щодня ми бачимо речі, яких не мало б існувати в цивілізованому світі. Будь-яка емоційна реакція є нормальною відповіддю на ненормальні обставини війни, стверджує психотерапевт Володимир Станчишин. Ми маємо право відчувати лють, маємо право хотіти помсти, ми можемо вмикати чорно-біле мислення і не відчувати при цьому провини. Ми можемо сумувати, ми можемо плакати стільки, скільки потрібно. Це книжка про емоції цивільних людей у тилу: про тих, хто залишився в Україні, й тих, які були змушені покинути свої домівки, всіх, хто волонтерить, донатить і чекає рідних з фронту, всіх, хто кожен свій день починає з новин та прокидається від сповіщень про повітряну тривогу. Ми не обирали жити в час історичних змін, але війна це те, від чого не можна абстрагуватися, тому наше завдання наразі — навчитися справлятися на своєму особистісному рівні, жити, аби перемогти в цій війні.
Ці книги, а також багато інших сучасних
українських видань, пропонують різні точки зору на війну та її вплив на родинні
відносини. Вони можуть допомогти читачам краще зрозуміти, як люди
переживають війну, як змінюються їхні стосунки та як знайти сили для життя в
умовах конфлікту.
Також радимо прочитати:
«Хранителька таємниці»
Кейт Мортон
«Скляний замок»
Джаннет Воллс
«Освічена»
Тара Вестовер
«Дівчина, жінка, інакша»
Бернардін Еварісто
«Аромат щастя найсильніший під час дощу»
Віржіні Грімальді
На перший погляд,
звичайна драма — від палкого пристрасного кохання крізь біль втрати до
розлучення. І все це у вишуканій обгортці авторського стилю Віржіні Грімальді,
яка проводить читачів стежкою щемливої ніжності та життєвих випробувань. У
центрі оповіді — особиста трагедія Полін, її стосунки з чоловіком, тепер уже
колишнім. Але розповідь охоплює всю родину героїні, включно з мамою, тітками,
бабцями. Їхні непрості взаємини, спільні мрії, великі й маленькі драми зрештою
складаються в об’ємний пазл. Бачимо, як Полін дає раду втраті. Розуміємо, що
розбите сімейне життя — результат не так життєвих випробувань, як стосунків, що
панували у сім’ї, результат відчуження, яке змушувало мовчки перетравлювати
біль. Але Грімальді — авторка, яка не лише малює правдиві картини жорстких
родинних стосунків, а й лишає «камінці на дорозі», тобто ключі до порозуміння
та співчуття.
«Свекруха»
Саллі Гепворт
«Прошу, оберігай маму»
Шін Гьонсук
«Віолета»
Ісабель Альєнде
Історія довжиною у
століття починається пандемією «іспанки» у 1920 році. Хвороба викошує родину
новонародженої Віолети. А закінчується сага аж у 2020 році з ковідною пандемією
та відходом самої Віолети у засвіти. Значною мірою це автобіографічний роман,
але, на щастя, Ісабель Альєнде живе й продовжує писати. «Віолета» —
багатовимірний і багатоголосий твір-епоха. Про отруйне кохання, жіночу
підтримку, історичні виклики, диктатуру і патріархальні приписи життя. Це
історія про невимовну затятість, яку мусила виявити жінка, щоб жити так, як
подобається їй самій. Тому важливо мати фінансову подушку, вміти подбати про
себе, дітей та онуків. Героїня пройде любов і залежність, пристрасть і
одряхління. Але проживе життя, яке варто прожити, з болючими втратами. До речі,
рекомендую в комплекті до «Віолети» прочитати автобіографічні нотатки авторки.
Вони називаються «Жінки душі моєї», за ними можна звірятися, чи переживала
письменниця подібне у власному житті.
«Елізабет зникла»
Емма Хілі
«Ми»
Девід Ніколлз
Якби мене попросили
одним словом описати цю книгу, я б обрала дотепна. Книга щира, місцями смішна й
болісна. Вона про людей віку «сорок плюс», коли про життя розумієш менше, ніж
на початку. А розгубленість змушує нервувати: як ми перетворилися на копії
власних батьків? Книга про дорослішання в будь-якому віці, кризу «зрілості» і
про те, що від себе не втечеш. Історія складається з коротких нотаток глави
родини. Він мандрує між спогадами про себе юного та завзятого — науковця, який
за копійки досліджує життя мушок-дроздрофіл. Про себе закоханого, щойно
одруженого. Про втрату та сина-підлітка, хороший дім в середмісті Лондона і
роботу, яка дозволяє хороше життя, але лишає мало простору для науки й часу на
родину. Отже, Дуглас Петерсен разом із дружиною та сином-підлітком вирушають в
останню спільну подорож: син ось-ось поїде в коледж, життя родини зміниться. А
за день до поїздки дружина каже герою, що хоче розлучення. Звісно, спланована
подорож із ретельно прокладеним маршрутом, заборонованими готелями, квитками до
музеїв летить шкереберть. Всі сваряться, розходяться, і кожен отримує свій
урок. Адже коли в родині жива любов, то навіть найзухваліші випробування типу
подорожі Європою без грошей і паспорта можуть перетворитися на найважливішу
пригоду в житті.
«Родина у вогні»
Джаніка Оза
«Розлучення»
Муа Гернгрен
Книга про те, як
важливо говорити про свої бажання, окреслювати кордони й озвучувати мрії, а не
тішитися власній жертовності. Інакше твої бажання й проблеми в сім’ї не
сприйматимуть серйозно. Надзвичайно контрастна книга про людей, які
десятиліттями живуть у коконах власних ілюзій і відмовляються зізнаватися, що
бути разом «з почуття обов’язку» шкідливо. Розповідь ведеться від двох головних
персонажів. Беа переконана, що в її житті все добре, адже там є нова кухня,
традиційна родинна подорож на Готлад до родичів. Нікласа, її чоловік, виявляє,
як мало в родині важать його бажання та прагнення. Життя Нікласа й справді
викликає попервах співчуття — він поклав усе на вівтар родини. Але з кожною
сторінкою вимальовується логічне запитання, чому дружина винна в тому, що
Ніклас вчився небажаній професії, працював на небажаній роботі, їздив
відпочивати туди, де його змушували працювати в батьківському домі. Велика
частина життя героя пішла на те, щоб навчитися казати «ні». Але хіба то провина
Беа? За час шлюбу герой не окреслив кордони, не озвучив бажання. Лише
погоджувався з усім, що пропонувала дружина. А тепер вона виявилася винна, що
йому «душно» в шлюбі. Потішив фінал книги, де Беа не впадає в нові стосунки, не
закохується в іншого після розлучення, а знаходить розраду у тому, щоб жити для
себе у своїй затишній квартирі. Там вона може робити, що заманеться й ніхто
носом не крутитиме. Жіночий спокій нечасто стає конотацією гепі-енду, але тут
так сталося.
«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького
Вона для тих, хто шукає в літературі
справжність — з усіма сварками, примиреннями й кухонними трагедіями.
«Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової
Це книжка про те, як співіснувати під
одним дахом з рідними, зберігаючи межі й водночас зв’язок. Тут немає гучних
конфліктів, але є багато деталей про повсякдення, мовчання, розмови та
підтримку.
«Музей покинутих секретів» Оксани Забужко
Головна героїня — журналістка Дарина
Гощинська — розслідує загадкову смерть своєї подруги, що приводить її до
архівів і спогадів про учасників підпілля. Через її пошуки роман досліджує
вплив минулого на сучасність, роль пам’яті та вибору в житті людини.
«Століття Якова» Володимира Лиса
«Століття Якова» розкриває складні
стосунки між поколіннями, вплив історичних подій на особисте життя та силу
людського духу.
«Абрикосова книгарня» Орести Осійчук
Книга досліджує теми
дитячої дружби, родинних таємниць і зрад, а також любові, яка здатна
об’єднувати людей навіть без спільної крові. Через призму особистих історій
героїв авторка показує, як події минулого впливають на сучасність і як важливо
зберігати родинну пам’ять і традиції.
«Ходи до бабці, обійму» Ірини Ковбаси
Стефанія в молодості пережила німецьку
окупацію, працювала на улюбленій роботі, втратила чоловіка. Її історія — це
низка випробувань і радощів, які формували її характер і ставлення до життя.
Онучата, зі свого боку, вчаться в бабусі розуміти світ, знаходити вихід зі
складних ситуацій і цінувати родинні зв’язки. Книга сповнена тепла, гумору та щирості,
вона нагадує про важливість підтримки близьких і силу родинних обіймів.
«Букова земля» Марії Матіос
Особливу увагу в романі приділили мові з
її лексичним багатством і гуцульським колоритом, що додає твору автентичності
та глибини.
Вибираємо і читаємо! Приємного перегляду.
Матеріал взятий з мережі Інтернет.