четвер, 3 листопада 2022 р.

Бібліографічний огляд літератури «СТОР БУЛІНГ!»

 

Одна з центральних проблем повісті «Сіль для моря, або Білий кит» Анастасії Нікуліної – цькування в середовищі ровесників. Життя Лізи могло б бути принаймні нормальним, якби не нові однокласники. Після тяжкого душевного потрясіння (випадкова смерть однокласниці, Ліза зняла це на відео) батьки продають усе й перевозять Лізу до моря.

На новому місці життя не клеїться, втрачається порозуміння з батьками, але найгірше – це однокласники в новій школі, які цькують новеньку. Авторка в цьому випадку психологічно правдиво описала зародження булінгу: нова людина у вже сформованому колективі, вразливий душевний стан, низька самооцінка жертви і формальний привід для знущання – «зайва» вага Лізи.

Булінг набирає загрозливих масштабів: переслідування у школі, на вулиці, в соцмережах. Образливі слова, штовхання, фізичне й моральне приниження, кібербулінг – Нікуліна описала максимальну кількість способів знущань. Життя Лізи й справді стає нестерпним, аж тут трапляється тематична спільнота для тих, кому набридло терпіти. Дівчина підписується на одну з численних «груп смерті», де її знаходить новий онлайн-знайомий із ніком Білий Кит. Алюзія вгадується надто легко: Кит – один із тих маніяків, які доводять дітей до смерті.

У книжці детально описано механізм, завдяки якому кіберзлочинці втираються в довіру до емоційно нестабільних підлітків. Він «усе розуміє», він аж надто ідеальний, він кохає до нестями й усе одно не хоче жити. Він пропонує накласти на руки разом, але не пропонує пройтися за руки по головній алеї. Прочитавши історію Лізи, багато дітей мають замислитися про безпеку інтернет-знайомств.

https://www.rulit.me › books

Mox Nox [Текст] : повість / Малярчук, Таня ; намалювала К. Слонова. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. - 116 c.

Головну героїню книжки Тані Малярчук «Mox nox» цькують за сумнів. Малярчук написала історію про постапокаліптичний світ, у якому головують кажани (самоназва – птеропуси). Люди вимерли (читачі залишаються з питанням «чому?»), їжі обмаль, серед кажанів передаються легенди про кажанячий рай – мангрові лісі з надзвичайними плодами манго. Шматочок манго, як реліквію, оберігають старшини. Щоправда, нікому цих «реліквій» бачити не дозволено. Як і не дозволено читати, сумніватися, запитувати про свою історію. Ті, хто сумнівається, стають вигнанцями, бо зазіхають на святая святих – уявлення птеропусів про себе самих, свою значущість у світі, суспільний порядок, будову світу.

Юна птеропуска Тереза – здібна учениця з бездоганною репутацією, якщо не враховувати того, що її батьки розійшлися, а тітка досі не вийшла заміж. Із Терезою відбуваються всі ті трансформації, які бувають у людей у підлітковому віці: перша закоханість, недовіра до авторитетів, пошуки правди, бунт. Однокласники знущаються з Терези через її зухвалість – посміти суперечити вчителям! – і щирість у вияві симпатії. Тереза закохується й переживає найбільше приниження в житті, моральне й фізичне знущання, відтак знаходить справжнього друга, однак він – із нижчої касти миш-пергачів, і дружити з ним заборонено. Тут важливий момент, який Таня Малярчук передала тонко й без моралізаторства: її героїня не завжди чинить правильно, вона помиляється, як і всі. На загальному зібранні кажанка відрікається від свого друга, бо сила сорому, нав’язаного стереотипами, переважує дружню симпатію (уважні читачі тут і в інших місцях матимуть багато радості впізнавання – Малярчук і в своїй дитячій книжці щедра на алюзії).

Таня Малярчук описує булінг із різних боків: щодо тих, хто мислить інакше, й щодо тих, хто нижчий за статусом. Цькування Терези припиняється лише тоді, коли все заходить надто далеко і проливається кров. Проте припинити знущання з нижчих за кастою миш-пергачів так просто не вдається, їхня кров «не така цінна», як у птеропусів.

Фінал правдивий, проте не надто оптимістичний для спільноти птеропусів: Тереза так і не «вливається в колектив», не стає «своєю», перед нею не вибачаються. Вона залишається собою, просто стає дорослою й більше не потребує чужого схвалення. Правда й закон на її боці, а завдяки розуму й допитливості кажанка досягає вищого статусу, тож знущання її більше не діймають. Пізніше Тереза все ж покидає спільноту, яка служить брехні й понад усе боїться правди. У мить, коли кажанка зустрічає старого друга й отримує прощення, читачі віддаються катарсису та мріям про щасливий фінал принаймні для цих двох.

 https://www.yakaboo.ua/ua/mox-nox.html

Пампуха : повість / Шавлач, Алевтіна; паліт. А. Шавлач. - Київ : Академія, 2018. - 144 с.

За пишні форми цькують Ганю – героїню повісті Алевтіни Шавлач «Пампуха». Причому, що важливо у світлі останніх новин у реальних українських школах, дає поштовх булінгу шкільна вчителька. Схиблена на здоровому харчуванні, класна керівниця знаходить собі жертву для «шпильок» – одну з учениць. Мама дівчини працює в пекарні, тож Ганя часто приносить у школу смачну випічку. Знущання доходить до тієї межі, що з подачі вчительки Ганю прозивають «Пампухою».

Алевтіна Шавлач порушує вкрай важливі теми: 1) цькування дітей дорослими, 2) те, як чужі слова, навіть нічим не підкріплені, формують самооцінку в підлітків, 3) харчові розлади на ґрунті низької самооцінки, 4) розрив у комунікації між поколіннями, 5) не ті друзі й кохані. І це далеко не повний список.

Який вихід для Гані пропонує Алевтіна Шавлач? Героїня «Пампухи» проходить усі стадії страждань, із розпачу приєднується до поганої компанії, проте вчасно з неї виходить. Мама дівчини, усвідомивши проблему, звільняється з однієї з робіт, щоб присвячувати доньці більше часу. Авторка також описала модель токсичних стосунків і показала один зі способів виходу з них.

Однокласники Гані не міняються, проте змінюється класна керівничка – і все помалу налагоджується. Тут важливо те, що атмосферу в класі багато в чому формують дорослі: якщо вони мають авторитет і вміють припинити булінг, їхнє місце – у школі. Якщо ж вони самі створюють конфліктні ситуації або не вміють їх припинити – їх варто звільняти, як вийшло з Майєю Михайлівною. Сама Ганя йде до одужання шляхом психотерапії, спочатку вирішує питання харчових розладів і самооцінки, а вже тоді змінює себе. Друзі й коханий знаходяться вже в нових колективах. І цей варіант видається правдоподібнішим, ніж прощення в «Солі для моря».

 https://www.yakaboo.ua/ua/pampuha.html

Тетяна Корнієнко Недоторка: Психологічна казка / переклад з російської Івана Андрусяка, ілюстрації Віолетти Борігард. — Київ: Час майстрів, 2015. — 104 с.

Головна героїня повісті «Недоторка» є дуже нетиповим персонажем. Восьмикласниця Алевтина Диряєва страждає на мезофобію – панічний страх перед брудом та бактеріями. І тут мушу похвалити авторку твору, бо вигадати таку «стерильну» дівчинку – це вдалий хід. Саме через свою дивну психологічну ваду головна героїня є особливою, не схожою на ніяких інших вигаданих персонажів, а тому викликає інтерес у читачів. Крім цього, мезофобія є фундаментом для сюжету твору – вона є основною проблемою у житті дівчинки-підлітка, і до останньої сторінки авторка тримає читача в напрузі – вирішиться вона чи ні. А тепер трішки обмовлюсь про недоліки твору, бо як без них. Про те, яким буде розвиток подій говорить гасло книги, яке можна побачити на обкладинці: «Кохання дає нам силу змінитися».

І справді, уже на перших сторінках книжки Аля закохується у ідеального хлопця, «принца на білому коні», Івана Романова. Він і музикою цікавиться, і вдягається, як інтелігент, і мислить так виважено, як сорокарічний. І тут усе добре, от тільки: як кохання допомогло Алі Диряєвій змінитися – я не зрозуміла. Думка про те, що треба позбутися своєї фобії, у дівчинки була ще до знайомства з хлопцем: «Треба якісь вправи придумати, щоб привчити себе до бруду. Приміром, погладити кішку».

І вже після знайомства з Іваном Аля робить надто мало, щоб перебороти свої страхи – гладить собаку Боню, а після того миє руки – от і усі досягнення. Насправді ж, Аля змінюється внаслідок сильного психологічного потрясіння, і кохання тут відіграє роль підсилюючого фактора – всього лиш. Другий момент, який, як на мене, є непродуманий у творі – це те, як поводиться Іван: «Іван заговорив, що робимо себе жертвою якихось ідіотських розваг….». Отже, Іван бачив, як однокласники знущаються з коханої, і не заступився за неї. Виходить, що «принц на білому коні» без лицарських якостей, а це псує казочку. Тепер про сильні сторони книги. Тут вже вищезгадана цікава, неординарна головна героїня, а також неочікувана і, що особливо тішить, щаслива розв’язка.

 http://maxima-library.org/knigi/knigi/b/428362

У серію входять чотири книги А. Аудгільд Сульберг про дванадцятирічну Анне Беа. Вони стосуються важливих, дуже важливих для підлітків тем. Чи легко бути крутим і популярним? Що потрібно робити, щоб стати недоторканним і впевненим у собі? Чи легко взагалі – дорослішати? А відчувати себе ізгоєм? Між цими полюсами звичайне життя підлітка – любов і дружба, проблеми популярності, невпевненості в собі і своїй зовнішності, шкільна цькування, і просто власні страхи, і проблеми самоствердження. Головна героїня повісті – семикласниця, дванадцятирічна Анне Беа, біла ворона, кидає виклик найпопулярнішим дівчаткам класу. Що з цього вийде?

Читати онлайн

Скачати

 1. «Хто проти суперкрутих»

Дванадцятилітня Анне Беа вважає себе потворою, та й у школі на неї поглядають співчутливо. А дехто, особливо трійко крутелиць із їхнього класу, взагалі відверто з неї глумляться. Тому дівчинка мало з ким спілкується, і якби не найкращий друг Нільс, її життя було б зовсім нестерпним. Але Анне Беа доведеться поглянути в очі своїм найбільшим страхам і дати відсіч суперкрутим.

 

2. «Суперкруті догрались»

Раніше Анне Беа, Нільсові та їхнім друзям із найнижчої у школі касти не давали спокою суперкруті. Та, схоже, крутелиці так уже допекли одна одній і всім навколо, що з ними перестали рахуватися. Тепер друзі можуть перевести подих і разом святкувати свою несподівану свободу. Але чи так уже й легко бути суперкрутими і популярними? Чи треба бути у вищій касті, щоб виступати у найкращому шкільному гурті? І чи зможуть нижча і вища касти знайти спільну мову? Все вирішиться під час найфантастичнішої гелловінської вечірки, на яку вас теж запрошено.

https://nashformat.ua › products

3. «Привиди проти суперкрутих»

Анне Беа тепер не впізнати! Дівчинка значно посміливішала, відколи ми бачилися з нею востаннє: вона тепер співає у гурті і навіть наважується поїхати у шкільну поїздку в гори. У цій мандрівці і її друзі, і суперкруті з вищої касти спізнають нові пригоди і більше дізнаються одне про одного. Їм доведеться розгадувати таємницю привида, що видає моторошні звуки, а вночі блукає коридорами колишнього закинутого готелю. Ох, такі страхіття вам і не снилися! Тим часом Анне Беа несподівано для себе стане учасницею любовного трикутника, з якого теж непросто виплутатися.

 https://starylev.com.ua › pryv...

4. «Таємниця суперкрутих»

Здавалося б, життя Анне Беа складається якнайкраще: тепер у неї є коханий, з яким вона виступає у найкращому музичному гурті школи. Та виявляється, мати коханого – не така вже й проста справа. А тут ще й нова учениця Наталія, яка з’являється у їхньому класі, несподівано стає суперницею Анне Беа. Вам нізащо не здогадатися, кого тепер називатимуть Новим Суперстервом! Та й чи справді Наталія така мила й добра, як видається на перший погляд? Все з’ясується на загадковому безлюдному острові, куди сьомі класи вирушають у мандрівку, щоб відсвяткувати завершення молодшої школи.

 https://findbook.in.ua/books/taiemnitsia-supierkrutikh

Шпалерон: повість-казка / Колінько Олена; худож. К. Рейда.- Київ: Фонтан казок, 2018.- 119с

Усі проблеми вирішуються за шпалерами. Такий висновок відчитується з повістини Олени Колінько «Шпалереон», що вийшла в серії «Книжка про мене» видавництва «Фонтан казок». Цю чарівну повість для молодшого шкільного віку можна було б і не вносити в цей огляд, якби одного з її другорядних персонажів не цькували у школі.

Женя на прізвисько «Бубня» мучиться і вдома, й у школі. Удома він недоїдає і постійно боїться батьківського гніву. У школі з хлопчика знущаються однокласники. Зав’язка «Шпалереона» починається з того, що ніхто з «Бубнею» не хоче чергувати. Проте Олена Колінько вирішує не обмежуватися темою булінгу в молодшій школі, а натомість вирішує помістити своїх персонажів у чарівний світ за шпалерами (де, якщо пам’ятаєте, живуть іще й нямлики Лесі Ворониної).

На новісінькі класні шпалери під час прибирання вилилося відро води, внаслідок чого відкривається чарівний портал у країну Шпалереон. За законами жанру діти, які стали причиною руйнування цілої країни, мусять рятувати чарівний світ від загибелі. За пригодами й описами принад Шпалереона лінія булінгу відсувається на задній план і знову з’являється аж по поверненні до реального світу. Проте… тепер Бубню вже захищають ті ж таки однокласники, які не дуже хотіли з ним чергувати.

Усе було б добре й виправдано, якби для такої поведінки однокласників були передумови. Приміром, Женя Бубня вчинив щось героїчне в чарівному світі, тим самим усіх врятував і став героєм. Утім, практично всі героїчні вчинки у «Шпалереоні» – дії розумника Артура: це він пригадав рецепт паперу, що врятував цілий світ, він же потім захистив Бубню від нападів Батуренка і загалом саме цей хлопчина тягне на головного героя книжки. Єдиний учинок Жені у Шпалереоні, від якого всі були в захваті, – він обхитрив носорога! Однак пізніше Бубня мало не вбив усіх разом, свавільно викинувши шматок дорогоцінного паперу.

Хлопчик просто захотів лишитися у вигаданому світі, де його ніхто не ображає. Психологічно це міг би бути дуже сильний момент, якби йому присвятити більше місця в тексті. Дитина, якої ніхто не любить, не хоче в реальний світ, мріє залишитися у вигаданому. Дарма, що цей вигаданий світ разом із усіма його мешканцями загине через його ж нерозумний вчинок. Прикро, але потенціал цієї сцени авторка так і не використала. Женя робить дурницю, але дивовижним чином цей учинок ніяк не впливає на його життя. Більше того, всі чомусь починають його захищати. Начебто після повернення з-за шпалер у дітей з’явилася кнопка «Вимкнути булінг». Але хіба так буває?

https://findbook.in.ua › books